Ізюмський

Блог

Головна » 2009 » Грудень » 6 » Два роки без телевізора.

---

20:31 Два роки без телевізора.

У грудні 2007-го, коли мого синочка вже стало трошки видно на стрункій фігурі дружини, але до його народження залишалося ще багато місяців, я прийняв рішення відмовитись від телевізору в оселі. Спонукало до того не стільки постмодерністське антителевізійне словоблуддя, як одна єдина прочитана у „Дзеркалі тижня” стаття про вплив телереклами на розвиток дітей. Назву статті та автора вже не згадаю, але пам’ятаю, що варіантом вирішення описаної в ній проблеми пропонувалося створення Телеглядацької батьківської асоціації України, яка з рештою, здається, й була створена. Ідею я підтримав „обома руками”, але в особливу ефективність даного варіанту, з огляду на вплив телебачення на розвиток моєї дитини, не повірив. Вирішив діяти за іншим принципом: „нема телевізору – нема проблеми”. В нашій сім’ї немає щовечірніх багатогодинних медитацій біля „блакитного екрану”, мій малий не знає напам’ять мелодії рекламних роликів, ми спілкуємось, граємось, разом щось робимо… Звичайно, є Інтернет, звідки дізнаємось про всі новини, взагалі про все що цікавить, є „локалка”, звідки „тягнемо” нові серії улюблених серіалів, фільми, тощо… „Інформаційного вакууму”, якого боялися коли прийняли рішення відмовитись від телека, не виникло зовсім, навпаки, таке враження що звільнилося дуже багато часу, енергії, розуму, врешті решт… Зараз коли потрапляю в гості і ненароком стаю телеглядачем, відчувається якесь відторгнення психікою того потоку інформації, що лине з телевізора. Відчуття таке, що ти вже навчився їсти сам, свідомо обираючи меню і кількість їжі, а тут тебе стали годувати великою ложкою невідомо чим і в величезних обсягах… Причому я усвідомлюю що ера телебачення не пройшла і ще не скоро пройде. Ще довго мірою достатку родини буде вважатися велика діагональ та мала товщина телеприймача. Що комп’ютеризація ніяк не завадить популярності телебачення: tv-тюнери та онлайн-tv користуються дедалі більшою популярністю. Також я розумію, що син житиме у світі телеглядачів, що прагнутиме бути адекватним оточенню… Тому треба розвивати у дитини самоповагу, щоб вона була сильнішою за ставлення однолітків, щоб власна думка мала більшу вагу, ніж чиїсь слова… А щодо Інтернету… Знайомого ворога, у вигляді телебачення, побороти набагато легше, аніж незнайомого, та ще й такого багатоликого, стрімкого та мінливого, як WWW. Думаю, ніякі рецепти як побороти цього ворога не будуть ніколи дієвими, варто просто визначити для себе що ти хочеш від дитини, яка мета твого виховання, які базові принципи. Від інформації у будь-якому вигляді та з будь-яких джерел/носіїв дитину не захистиш, вона буде проникати у свідомість та душу дитини, які б бар’єри та захисні поля ми не створювали. Але чи готовою буде дитина до зустрічі з такою інформацією, як вона буде її використовувати, як посіються, приживуться та які дадуть плоди зерна такої інформації у душі та розумі дитини – залежить від нашого виховання. Тож, треба виховувати свідомо, треба виховувати свідомість! http://gurt.org.ua/blogs/%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%20%D0%86%D0%B7%D1%8E%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9/207/

1 2 3 4 5 Переглядів: 2013 | Додав: dehto1 | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0